БИБЛИОТЕКА КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ
THE LIBRARY OF CULTURE OF HEALTH


Скумiн В. А. Нервова дитина.


Скан первой страницы статьи

Скумiн В. А. Нервова дитина / В. А. Скумiн // Дошкiльне виховання. — 1978. — № 9. — C. 28-30.


Скан обложки журнала

Здоров'я малюка... Що може бути важливішим для батьків і вихователів дошкільних закладів! Нежить або кашель, найменша подряпинка одразу викликають занепокоєння, змушують вживати якихось заходів. Та як не дивно, дорослі часто не звертають уваги на неврівноваженість дитини, негарні звички, поганий настрій, іншими словами, на стан її нервової системи.
Підвищена нервова збудливість шкідлива насамперед для самої дитини, позбавляючи її багатьох радощів, повноцінного спілкування з ровесниками і дорослими. З часом надмірна збудливість, капризування призводять до більш стійких негативних змін поведінки, формування важкого характеру, що позначиться на всьому подальшому житті людини.
Дослідження останніх років переконливо свідчать, що причини неврозів та ряду інших нервово-психічних захворювань у дорослих здебільшого криються ще в дитячому віці. Свого часу не звернули уваги на певні порушення нервової діяльності і не вжили заходів до їх усунення.
Виникнення дитячої нервовості має багато причин. Це можуть бути і захворювання чи психічні травми вагітної жінки, і різні хвороби, перенесені в дитинстві. Найчастіше ж нервова система малюків розладнується через душевні травми, неприємні враження і переживання.
Чи будуть прояви нервозності короткочасними, епізодичними, чи переростуть у нервовість, стане чи не стане нервова дитина нервовою людиною,— залежить від дорослих, в основному, від батьків і вихователів дитячих закладів. З певністю можна сказати, що в багатьох випадках невропатичні нахили розвиваються в серйозні нервові захворювання через недоліки у вихованні, неправильне поводження дорослих з дітьми.
Дехто вважає, що нервовість взагалі не властива маленьким дітям. І глибоко помиляється. У чому ж вона виявляється? Насамперед, у тому, що негативні враження, які для здорової дитини минають безслідно, у нервової викликають сильну й тривалу реакцію, часом зовсім несподівану. Настрій у нервових дітей легко змінюється, вони то надто збуджені, то пригнічені, невпевнені в собі, важко засинають, і сон у них чутливий, переривчастий, неспокійний.
Чимало турбот завдає дорослим дитяче капризування. Вередливі діти попри все намагаються зробити по-своєму, часто плачуть, кричать, кидають на підлогу, що потрапить під руку, а то й самі падають або тупочуть ногами.
Таку поведінку дитячі психіатри розглядають як перші прояви істерії. І якщо їх не усунути в самому, як то кажуть, зародку, можуть виникнути стійкі зміни особистості, настануть розлади нервової системи, які в старшому віці важко піддаються лікуванню.
Досить часто зустрічаються в дитячому віці й неврози нав'язливості, які виявляються у нав'язливих діях або страхах, інколи у дивних бажаннях і прагненнях. У більшості випадків нав'язливі страхи згодом зникають самі собою, але іноді закріплюються і стають стійкими. Це буває тоді, коли батьки чи вихователі створюють таким дітям тепличні умови, все дозволяють чи прощають, і нав'язливий страх, як і будь-який інший нервовий розлад, міцно закріплюється.
Не краща й інша крайність, коли дитину намагаються «вилікувати» від страху погрозами або покараннями. Так, трирічного Сашка, який дуже боявся темряви, батьки зачиняли самого в темній кімнаті, щоб він звик до цього. Але це лише ще більше травмувало психіку хлопчика, і він не тільки не позбувся страху, а й став іще нервовішим, заходився од плачу, і довелося звернутися до лікаря.
Зовсім інакше вчинили батьки Славика, який також боявся залишатися в темній кімнаті. Вони разом з ним гасили світло і в темряві гралися в хованки, а потім у темній кімнаті розповідали веселі казки. І коли хлопчик уперше наважився увійти до темної кімнати за м'ячем, тато похвалив його, сказавши: «Ти в мене сміливий, нічого не боїшся!»
Не можна залякувати дітей, кричати на них, страхати покараннями, бо це може призвести до так званих дидактогенiй*. Видатний знавець дитячої психології В. О. Сухомлинський, який вивчав дитячі неврози, звертався до педагогів: «Парадоксальність дидактогеній полягає в тому, що вони бувають... у тому священному місці, де гуманність повинна стати тією найважливішою рисою, яка визначає взаємини між дітьми й учителем. Дидактогенії — дітище несправедливості». Це положення стосується і вихователів дошкільнят, і батьків.
...Вихователька кілька разів нагримала на маленьку Валю, і дівчинка стала боятися її. Дійшло до того, що вона вже не хотіла йти в дитячий садок. А прийшовши, забивалася десь у куток, мовчала, не гралася з дітьми. Через деякий час ця вихователька кудись виїхала і на її місце прийшла інша, але Валя була такою ж — боязкою, відлюдькуватою. Поговоривши з Валиною матір'ю, Тетяна Іванівна довідалася, що дівчинка боїться ходити до садка, плаче. Щоб завоювати її довір'я, за­спокоїти, вихователька почала особливо лагідно й ласкаво розмовляти з нею, зацікавлювала казками, іграми, розповідала про своє дитинство. І поступово дівчинка звикла до неї, а по­тім і полюбила.
Треба було бачити, як невпізнанно змінилася Валя! Нічого не лишилося від її нервовості. Вона стала веселою, життєрадісною. Розчулено дивилася на Валю Тетяна Іванівна, коли та, в новенькій формі, з білими бантами, з портфеликом на порозі школи з любов'ю махала їй рукою, і згадувалася маленька дівчинка з настороженим поглядом очей, з яких от-от мали бризнути сльози...
Слід оберігати дитину від душевних травм, неприємних вражень. Тяжко діють на дитячу психіку незлагоди в сім'ї, сварки.
Навіть окремі ознаки нервовості мають насторожити батьків, вихователів. І чим раніше вони будуть помічені, тим легше запобігти формуванню невропатичного характеру. Напрям і методи лікування у кожному окремому випадку визначає дитячий психіатр. Дехто побоюється звертатися до лікаря, мовляв, почнуть дитині робити щеплення, годувати її таблетками, ще й у психіатричне відділення покладуть... Це й затягує початок лікування. Насправді ж нервових дітей лікують переважно в амбулаторних умовах. Застосовують методи психотерапії: навіювання, гіпноз, аутогенні тренування та ін. Призначають також лікувальний електросон, медикаментозні засоби. І тільки тоді, коли хвороба вже запущена, доводиться класти дитину в лікарню.
Головним же для усунення дитячих неврозів та запобігання їх є створення доброї психогігієнічної атмосфери в сім'ї і дитячих колективах. Якщо тут панують життєрадісність, доброзичливість, оптимізм, — дитина ростиме врівноваженою, спокійною. Тон розмови з дітьми, особливо з нервовими, завжди має бути рівним, лагідним. Якщо дитина надто збуджена, будь-яке різке втручання не дасть користі, а тільки посилить її впертість, небажання підкоритися. Коли ж вона заспокоїться, слід пояснити неприпустимість вчинку, не ображаючи, звичайно, її гідності, бути розумно вимогливим і наполегливим.
Профілактика неврозів — це, насамперед, формування з раннього віку психологічної стійкості до так званих емоційних стресів. Визначний радянський вчений, дійсний член АН СРСР П. К. Анохін зазначав: «Ми повинні виховувати в дитині саме комплекси гальмуючих збуджень, тобто розвивати свідомість у широкому розумінні. Тоді будь-яке тяжке переживання вже в момент свого зародження стане сигналом до формування нового емоційного комплексу, який зможе нейтралізувати неприємне переживання». Саме на це й повинні спрямувати свої зусилля вихователі, педагоги, батьки, щоб запобігти ви­никненню нервових розладів.
За всіх умов дитина повинна якомога більше часу проводити на свіжому повітрі, займатися фізкультурою, кататися на ковзанах, лижах, грати в бадмінтон та інші рухливі ігри, влітку купатися в річці, морі. В арсеналі оздоровчих заходів обов'язково мають бути загартування, водні процедури — обливання, душі.
Здорова нервова система, врівноваженість, бадьорість, оптимізм наших дітей — одна з найважливіших умов їх гармонійного розвитку.

В. СКУМІН, лікар-психотерапевт


* Дидактогенія (від грецьких слів «повчати» і «рід») — зрушення в психічній діяльності дитини, навіяне дорослим. Грубість, нетактовність педагога викликають у дитини негативні настрої й установки.

E-mail: thvc@yandex.ru