БИБЛИОТЕКА КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ
THE LIBRARY OF CULTURE OF HEALTH



Скумiн В. А. Фізкультура йогів? Обережно!

Скан статьи

Скумiн В. А.Фізкультура йогів? Обережно! / В. А. Скумiн // Спортивна газета. — 1978. — № 39 (4095). — С. 4.

«Прошу розповісти про лікувальну гімнастику йогів», — пише до редакції наш читач із Харкова Л. Тимошенко. Відповідає на це запитання лікар-психотерапевт.

У НАШІ дні інтерес до фізкультурних вправ йогів значно посилився, не без допомоги різних періодичних видань (від наукових збірників — «Психічна саморегуляція» до журналу мод «Силует», який пропагує комплекси вправ). Про «йогу» багато говорять, пишуть. Її лають і схвалюють, підносять і розвінчують. Тим часом численні любителі прагнуть засвоїти цю гімнастику самостійно чи за допомогою різних уривчастих відомостей. (Йдеться не про цілісну філософську систему йогів, а лише про фізичні вправи, з нею пов'язані).
Ми кажемо таким людям — обережно! Починати займатися цією гімнастикою самостійно, без компетентного наставника, яких в Індії звуть «гуру», ризиковано. (І ще небезпечніше користуватися послугами різних самозванців). Лікарям не раз доводилося спостерігати різні порушення життєдайних систем організму, які виникли через невміле застосування «йоги».
Гімнастика йогів є нині об'єктом пильного вивчення у багатьох країнах, у тому числі й в деяких наукових центрах Радянського Союзу.
Та поки що рекомендувати ці фізкультурні вправи для широкого вжитку ми не можемо. Зрозуміло, що далеко не всі прийоми йогів, які були розроблені 40—50 сторіч тому, корисні для людей нашого часу.
Ретельне вивчення і апробація вправ, про які йдеться, можливо, з часом дозволять пролити світло на ще не розгадані таємниці стародавньої науки й нашого організму. На підставі таких знань будуть розроблені наукові рекомендації. А поки що ми можемо розповісти тільки про один з методів, який вже завоював велику популярність і рекомендований до застосування в нашій країні. Йдеться про аутогенне тренування. (Від грецького «аутос» — сам та «генос» — рід, тобто, народжений в самому собі). Аутотренінг добре зарекомендував себе в спорті, медицині, педагогіці як метод своєрідного психологічного атлетизму, гімнастики психіки. Особливо ефективний він у боротьбі з так званою передстартовою лихоманкою.
Аутотренінг можна охарактеризувати
як гіпноз без гіпнотизера, як метод психічної саморегуляції, за допомогою якого вдається свідомо і цілеспрямовано впливати на різні функції організму, навчитися використовувати його резерви. Людина, яка займається аутотренінгом, впливає сама на себе, виробляючи здатність внутрішньо розслаблюватися, переключатися від стану збудження до заспокоєння, накопичувати енергію.
Найважливіше, що дає аутотренінг,— це вміння засинати за будь-яких обставин, швидко приборкувати свої емоції, позбуватися відчуття болю, регулювати діяльність серця, органів дихання, травної системи тощо.
За так званою класичною методикою, яку запропонував ще в 30-ті роки І. Г. Шульц, розрізняють початковий і вищий ступінь аутотренінгу. Перед початком занять людина прибирає за вибором одне з трьох стандартних положень: лежить навзнак, випроставши руки і ноги; напівлежить у зручному фотелі, відкинувшись на його спинку; сидить у «позі кучера».
Зайнявши вихідне положення, потрібно звільнити кожен м'яз від напруження. Це дуже важливо. Йоги для цього рекомендували оглянути подумки все тіло від голови до пальців ніг, і, помітивши напруження певних м'язів, розслабити їх. При певній старанності ви матимете очікуваний результат, і ваші нерви відпочиватимуть. Тоді треба кілька разів глибоко вдихнути повітря. Наголосимо, що сучасні фахівці вважають ці поради вдалими.
Знявши напруження, можна приступати до самих аутогенних вправ. Одна з них, приміром, полягає в навіюванні відчуття тягаря у правиці. Кілька разів повторюєте формулу: «Моя права рука стає важкою, дуже важкою, ще важчою». Слова треба вимовляти емоційно і старанно, думаючи про їхній зміст. Якщо відразу ви не досягнете ефекту — не біда. Головне — не втрачати душевної рівноваги. Для того ж ви й тренуєтеся.
Якщо й після повторювань відчуття тягаря досягти не пощастить, можна взяти в руку вантаж, потримати його, а потім продовжувати заняття. Коли ви навчитеся вправлятися з правою рукою, можна переходити до занять з лівою, а потім до тотожніх вправ із ногами.
Тільки повністю засвоївши цю першу вправу, можна переходити до наступних, спрямованих на викликання відчуття тепла в сонячному сплетінні, прохолоди на чолі, регулювання ритму серцевої діяльності та дихання. Після кожної з цих вправ подумки вимовляється фраза: «Я цілком спокійний».
Завданням вищого ступеня аутотренінгу є керування вже не руховими, а власними психічними процесами. Приміром, людині пропонують уявити себе в лісі або на березі озера, подумки скупатися в морі, зустрітися з приємною і бажаною людиною. Такі заняття кожного разу додають нових сил, бадьорості, енергії, викликають хороший настрій.
А втім, основ аутотренінгу навчаються обов'язково під керівництвом фахівця-психотерапевта. Продовжувати ці заняття можна самостійно, час від часу консультуючись з лікарем.
Систематичні заняття аутотренінгом дуже часто дозволяють обходитися без медикаментів (вплив яких при тривалому вживанні шкідливий для організму) при функціональному розладі діяльності нервової системи. Вони пробуджують приховані резерви організму, спрямовуючи їх на боротьбу з хворобою. Уміння «керувати собою» — «золотий ключик» до храму здоров'я.

В. СКУМІН,
лікар-психотерапевт.
Харків.